Кортежі
Кортеж (tuple) - це незмінна структура даних, яка за своєю будовою дуже схожа на список. Інколи навіть кажуть, що кортеж – це незмінюваний список. Так само, як і список, кортеж може містити елементи різних типів. Кортеж записується, як перелік елементів, розділених комою та взятих в круглі дужки: (1, 3, 5, 'Hello').
Існує кілька причин, коли варто використовувати кортежі замість списків. Першою причиною є можливість захисту даних від випадкової зміни (захист від дурня). Якщо ми отримали набір даних, і є необхідність опрацьовувати його без зміни даних, то це як раз той випадок, коли доцільно використати кортеж.
Другою причиною є те, що кортежі в пам'яті займають менший об'єм у порівнянні зі списками. Третьою причиною є приріст продуктивності, який пов'язаний з тим, що кортежі працюють швидше, ніж списки (наприклад, операції перебору елементів). Четвертою причиною є можливість використання кортежів в якості ключа у словнику.
Для задання порожнього кортежу можна скористатися однією з наступних команд:
a = ()
b = tuple()
Кортеж можна отримати з елементів об’єкта, що може ітеруватися (діапазон, рядок, словник, множина, кортеж, файл і т.д.), використавши функцію tuple([iterable])
До кортежів, як і до списків можна застосовувати операції «+
» та «*
» та вибір елементів кортежів за допомогою зрізів. Задати зріз можна одним з двох варіантів:
tuple[start: stop]
tuple[start: stop: step]
Можна перевірити приналежність деякого елемента до кортежу, використо-вуючи оператор in (значення in ім’я_кортежу).
Але, як вже було сказано - змінювати елементи кортежу не можна!
Методи кортежів
Враховуючи незмінюваність кортежів, вони мають лише методи: tuple.index(x[, start[, end]]) та tuple.count(x), призначення яких аналогічне до призначенням однойменних методів списків.