Синтаксис мови Python

Синтаксис мови Python, як і сама мова, доволі простий. Можна виділити наступні твердження.

Кінець рядка є кінцем інструкції (прикінцеві символи непотрібні)

Основна інструкція та вкладені інструкції (вкладений блок інструкцій) записуються відповідно до одного шаблону: основна інструкція завершується двокрапкою, наступними рядками розташовуються вкладені інструкції, з однаковим відступом на початку рядків по відношенню до основної інструкції. Наприклад:

Основна інструкція:
    Вкладений блок інструкцій

Тобто вкладені інструкції об'єднуються в блоки за величиною відступів. Відступ може бути будь-яким, головне, щоб в межах одного вкладеного блоку відступ був однаковий. Не варто забувати про читабельність коду, так, відступ в 1 пропуск є малочитабельним. Рекомендується використовувати 4 пропуски. В більшості редакторів коду на такий відступ налаштовано клавішу Tab.

Можна бачити, що синтаксис оформлення основної інструкції та вкладеного блоку інструкцій істотно відрізняється від синтаксису більшості мов, в яких використовуються операторні дужки для виділення вкладеного блоку інструкції (наприклад, begin … end в Pascal або { … } в С та JS).

Розмір літер має значення, тобто великі і маленькі літери вважаються різними. Більшість службових слів (окрім: False, None, True) та вбудованих функцій пишуться маленькими літерами.

Коментарі призначені для вставки пояснень в текст програми. Інтерпретатор їх повністю ігнорує. Всередині коментаря може розташовуватися будь-який текст, включаючи інструкції, які виконувати не слід. Пам'ятайте, коментарі потрібні програмісту, а не інтерпретатору Python. Вставка коментарів до коду дозволить через деякий час швидко згадати призначення фрагмента коду.

У мові Python присутній тільки однорядковий коментар. Він починається з символу #. Однорядковий коментар може починатися не тільки з початку рядка, а й розташовуватися після інструкції. Якщо символ коментаря розмістити перед інструкцією, то вона також не буде виконана.